Семінарське занятття №8 Індивідуальне та стандартизоване оцінювання в інклюзивному процесі. 1. Сутність і завдання індивідуального й стандартизованого оцінювання учнів. 2. Психологічні особливості оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими потребами. Контроль, перевірка й оцінювання результатів навчальнопізнавальної діяльності є невід'ємними елементами навчальновиховного процесу, без яких неможлива повноцінна взаємодія між педагогом і учнем. Тому учителям, вихователям та асистентам доцільно урізноманітнити й розширити перелік критеріїв оцінювання досягнень дітей з особливими потребами. Зокрема, поряд із традиційними, орієнтованими на об'єктивні кількісно-якісні показники виконання роботи, завдання, доцільно брати до уваги й суб'єктивні: старанність дитини, її готовність до роботи над удосконаленням завдання, мотивацію, добрі наміри тощо. Важливо бачити у своїх вихованців навіть незначні успіхи в оволодінні основами наук і постійно фіксувати це з допомогою вербальних і невербальних засобів. Належна підтримка, справедлива оцінка найменших досягнень дитини з особливими потребами та шанобливе ставлення до всіх учнів слугуватиме не лише виробленню у кожного ціннісного ставлення до себе, а й, безперечно, вплине на якість виконання завдання. Атмосфера приязні, визнання з боку значущого дорослого опосередковує систему міжособистісних взаємин між однокласниками, сприяє розвиткові симпатії та прихильності. Оцінювання навчальних досягнень учнів в інклюзивному процесі здійснюється, передусім, з опертям на такі дидактичні принципи, як: диференційованість та індивідуалізація, що зумовлені поліморфністю проявів порушень навчально-пізнавальної діяльності учнів з особливими освітніми потребами. В узагальненому вигляді типи порушень структури навчальнопізнавальної діяльності учнів з особливими освітніми потребами можна представити таким чином. Порушення, що пов'язані з дефіцитним розвитком функції регуляції навчально-пізнавальної діяльності. Це, насамперед, стани відсутності уваги з гіпер- чи гіпоактивностю, недорозвиненістю мотиваційної та емоційно-вольової сфер, розладами працездатності різного походження. Як правило, ці діти неспроможні працювати на уроці разом з усім класом і спроможні засвоїти навчальний матеріал лише в процесі індивідуальної роботи, коли вчитель бере на себе функцію організації контролю їхньої діяльності. Порушення є наслідком зниженого інтелектуального розвитку учнів при порівняно збереженому рівні їх научуваності. Діти можуть успішно засвоювати навчальний матеріал, якщо він подається невеликими частинами, здатні користуватися допомогою, дуже чутливі до заохочення, похвали. Ці чинники значно підвищують їхню продуктивність і стимулюють процес учіння. Низка порушень навчально-пізнавальної діяльності пов'язана з недостатнім інтелектуальним розвитком, зумовленим зниженою научуваністю. Вони виявляються в консервативності мислення, внаслідок чого учні дуже обмежено користуються допомогою, мають труднощі в оперуванні наявним у них досвідом. Ці діти засвоюють програмовий матеріал з великими труднощами. Зорієнтованість контролю навчальних досягнень на структуру порушень навчально-пізнавальної діяльності дає можливість добирати відповідні засоби індивідуалізації, які допоможуть виявити навіть найменші досягнення кожного учня. Це може бути незначна допомога, застосування поелементного і поопераційного контролю, прийомів, які полегшують відтворення змісту навчального матеріалу тощо. Система оцінювання навчальних досягнень учнів з особливостями психофізичного розвитку повинна бути стимулювальною. У процесі оцінювання індивідуальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами часто використовують такий метод оцінювання, як портфоліо. – це накопичувальна система оцінювання, що передбачає формування уміння учнів ставити цілі, планувати й організовувати власну навчальну діяльність; накопичення різних видів робіт, які засвідчують їхній поступ в індивідуальному розвитку; активну участь в інтеграції кількісних і якісних оцінок; підвищення власної самооцінки. Таке оцінювання передбачає визначення критеріїв для включення учнівських напрацювань до портфоліо; форми подання матеріалу; спланованість оцінного процесу; елементи самооцінки з боку учня тощо. Процес складання індивідуальної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами носить диференційований характер, розробляється на основі аналізу проблеми розвитку учня та його освітніх потреб. Приміром, якщо учень з особливими освітніми потребами має сенсорні порушення при збереженому інтелекті і потребує створення відповідних адаптацій навчальних матеріалів і корекційних занять з учителем-дефектологом, для нього розробляється та частина програми, що стосується надання цих послуг та розроблення відповідних адаптацій. За потреби адаптується навчальна програма, але розроблення індивідуального навчального плану є недоцільним. Разом із тим, якщо в класі навчаються діти з особливими освітніми потребами однієї нозології, для кожного окремо розробляється та частина індивідуальної програми розвитку, яка стосується їхніх відмінностей і потреб, а навчальна програма може бути спільною. Учням з особливими освітніми потребами, у тому числі з розумовою відсталістю, які навчалися в інклюзивному класі, видається документ встановленого зразка для загальноосвітнього навчального закладу, учнями якого вони були. У додатку до свідоцтва про базову загальну середню освіту або атестата про повну загальну середню освіту вказуються лише ті предмети, які вивчав учень у школі. Для осіб, звільнених від державної підсумкової атестації, у додаток до свідоцтва про відповідний рівень освіти виставляються річні бали і робиться запис «звільнений» (Інструктивно-методичний лист «Організація навчально-виховного процесу в умовах інклюзивного навчання», розроблений з метою реалізації Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 872). У процесі організації інклюзивної освіти іноді складно залучити батьків дітей з особливими потребами до співпраці. Це пояснюється тим, що такі родини упродовж тривалого часу не одержували матеріальної допомоги, моральної підтримки з боку громадських установ чи держави. Відтак, педагоги стикаються із пасивною позицією родини у навчанні й вихованні дітей, недовірою. Потрібен час для формування нової системи цінностей і позитивних установок. Спочатку потрібно прийняти будь-яку позицію та поведінку батьків, з розумінням поставитися до їхніх почуттів, бути терплячими та поступово переводити взаємини у площину партнерства, яке передбачає діалог, аргументацію, обговорення, рівність усіх сторін. Варто бути готовим до сприйняття іншої бачення проблеми; у складних ситуаціях вибирати той варіант, який буде корисним для дитини та її психічного і фізичного здоров'я. Оскільки учні з особливими потребами часто мають багато специфічних бажань, важливо, щоб над їх задоволенням працювала група фахівців різного профілю. Одна людина не може займатися питаннями когнітивного, моторного, соціального, комунікативного розвитку дитини, її лікуванням, харчуванням тощо. Це може зробити лише група відповідних фахівців, які активно співпрацюють та обмінюються знаннями й інформацією. Звичайно, членами цієї групи мають бути батьки, оскільки вони відіграють у житті дітей надзвичайно важливу роль. Адже якісні навчальні програми можуть бути створені лише за умови активної співпраці педагогів, батьків і фахівців. Командна робота є запорукою успіху в реалізації інклюзивної програми. 3. Аналіз якісних показників індивідуального оцінювання. 4. Розроблення змісту портфоліо. ПОРТФОЛІО Що таке портфоліо? 1. Портфоліо – це систематичний збір робіт учня, що проводиться з певною метою. 2. Портфоліо може містити роботи, що відбираються вчителем, дитиною та батьками. 3. Портфоліо має відображати щоденні види діяльності дитини. 4. Портфоліо має бути постійним процесом – так воно зможе відобразити зусилля дитини, її прогрес та навчальні досягнення за певний період часу. 5. За допомогою портфоліо можна зрозуміти процес мислення дитини і спланувати відповідні стратегії та методи роботи з нею. 6. Портфоліо відображає сильні сторони дитини, а також її потреби. Цілі використання портфоліо: • Вивчення прогресу розвитку дитини за певний період часу, у тому числі прогресу з розвитку відповідних навичок (наприклад, навичок з письма). • Забезпечення можливості для самооцінювання. • Допомога вчителеві у визначенні індивідуальних цілей для дитини. • Основа для оцінки та розроблення навчальної програми. Види портфоліо У класі можуть використовуватися різні види портфоліо: 1. РОБОЧЕ ПОРТФОЛІО – вчитель спільно з учнем здійснює оцінку його робіт. Дитина обирає зразки робіт, які демонструють її розвиток, рівень опанування відповідними навичками, батьки додають свої коментарі, вчитель додає власні зразки робіт дитини. (+) такий вид портфоліо найбільш точно відображає прогрес розвитку дитини, показуючи її щоденний прогрес. (-) містить дуже багато різних зразків робіт. Може створювати ситуацію, коли лише вчитель бере відповідальність за його наповнення – щоб уникнути цього, потрібно розмістити портфоліо в доступному для дитини місці. 2. ДЕМОНСТРАЦІЙНЕ ПОРТФОЛІО (портфоліо учня) – містить лише найкращі роботи дитини і наповнюється самою дитиною. (+) є мотивацією для дитини виконувати роботи, що демонструють її найкращі досягнення. (-) у більшості випадків не відображає щоденну діяльність. Для дитини з особливими потребами таке портфоліо не показує її слабкі місця та сфери, де потрібна додаткова допомога. 3. ПОРТФОЛІО ВЧИТЕЛЯ – часто ведеться самим педагогом спільно з демонстраційним портфоліо. Цей вид портфоліо містить форми оцінювання розвитку дитини, інформацію від інших фахівців, результати перевірочних завдань, які вибирає не дитина, а сам педагог. Часто вчителі можуть одночасно використовувати елементи усіх трьох видів портфоліо. Кожен навчальний заклад і кожен вчитель мають знайти спосіб, який є найефективнішим для того, щоб якомога більше дізнатися про дитину і забезпечити її додаткові потреби. При наповненні змістом портфоліо потрібно пам’ятати про два важливих чинника: 1. Вибір учителя і вибір учня. 2. Мета, з якою вибирається та чи інша робота – демонстрація прогресу в опануванні певними навичками, демонстрація процесу мислення тощо. Портфоліо має бути максимально орієнтованим на дитину. Коли дитині дається можливість вибирати свої роботи, вона починає розуміти критерії, за якими її роботи будуть оцінюватися. Портфоліо може містити багато різних видів робіт, які розміщуються у портфоліо вчителем, дитиною та батьками, як наприклад: Зразки письмових робіт Малюнки Опитувальники Коментарі педагога Фотографії Спостереження Список прочитаних книг Зразки спільних робіт Самооцінювання Коментарі батьків Зразки робіт в рамках окремих освітніх галузей Приклади вирішення проблем Щоденники Портфоліо – це інструмент, який демонструє досягнення учня. Портфоліо не є інструментом планування роботи з дитиною. Проте, вчитель використовує інформацію з портфоліо для подальшого планування - адже потрібно спочатку знати, що вже вміє робити дитина, перед тим, як планувати наступні кроки. Користуючись інформацією з портфоліо, педагог також дізнається про сильні і слабкі сторони дитини, про хід її мислення, про прогрес в опануванні навичками тощо. Портфоліо – це позитивний спосіб оцінювання дитини, оскільки демонструє свідчення досягнень дитини. Портфоліо фокусується на тому, що дитина МОЖЕ робити і як швидко відбувається прогрес у розвитку її здібностей – часто вчителі і батьки бачать лише ціль, яку потрібно досягти, і не помічають прогрес на цьому шляху, як і не помічають зусилля дитини для досягнення цілі. ДЕМОНСТРАЦІЙНЕ ПОРТФОЛІО (портфоліо учня) Мета портфоліо: накопичення досягнень, відслідковування прогресу, представлення розвитку за окремий проміжок часу. Завдання: • проаналізувати і узагальнити свою роботу; • відобразити динаміку свого особистісного росту; • представити результат своєї роботи найбільш повно і ефективно Портфоліо учня початкової школи може стати своєрідним заохоченням, а заповнення кожної нової сторінки, а також внесення цікавого матеріалу, мотивуватиме дитину на нові звершення. Батьки і вчителі початкових класів зможуть спостерігати за розумовим, фізичним і психоемоційним розвитком дитини. Як же виглядає портфоліо учня початкової школи? У першу чергу воно має бути яскравим, барвистим, можливо, пов’язане з улюбленими мультиплікаційними героями дитини. У портфоліо показуються усі успіхи, досягнення дитини, позитивні емоції, виражені в творчих роботах, думках дитини, її відношення до навколишнього світу. Більше того, створення портфоліо допоможе більше дізнатися про дитину, адже сторінки портфоліо міститимуть інформацію про характер, захоплення, різні досягнення – у навчанні, в спорті тощо. Мета створення учнівського портфоліо: Портфоліо є своєрідним звітом щодо досягнень і захоплень учня. У процесі наповнення портфоліо легко відстежити прогрес у різних сферах його розвитку, оцінити здібності в умінні застосувати набуті знання на практиці. Портфоліо дає можливість учневі розвинути здатність самостійного оцінювання своїх досягнень, підвищує самомотивацію, дає змогу досягти кращих результатів у процесі навчання, розвиває навички планування і постановки цілей, допомагає вчителям побачити приховані здібності учня, що необхідно для подальшого їх розвитку. Структура демонстраційного портфоліо: На сьогодні яких-небудь жорстко встановлених правил і вимог, що регламентують структуру портфоліо учня початкової школи не існує. Тому рекомендується використати зазначені нижче розділи, оскільки на нашу думку, вони не містять нічого зайвого і дозволяють повною мірою досягти цілей, які покладені на портфоліо. 1. Титульний лист «Це Я» . Містить інформацію про адресу і найменування навчального закладу, прізвище, ім`я, по-батькові учня і клас. За бажанням можна розмістити на титульному аркуші фотографію учня. 2. «Мої фотографії». На цій сторінці портфоліо можна опублікувати як сімейні фотографії, так і фотографії самого учня. 3. «Моя сім’я» Тут вказується інформація про склад сім’ї учня. Ці сторінки можна присвятити найріднішим, близьким людям, а саме батькам, братам, сестрам, бабусям і дідусям, доповнити альбом відповідними фотографіями. 4. «Що я вмію і люблю робити». Цей розділ дозволяє проілюструвати навички і захоплення учня. У розділі «Я вмію ________» рекомендується вказати найбільш значимі досягнення учня. Це не обов’язково має відноситися до навчального процесу. Наприклад, якщо дитина навчилася плавати цього літа, то для першого класу – це також є досягненням. У розділі «Я люблю робити» рекомендується вказати відомості про інтереси і захоплення учня. У розділі «Мої захоплення» відображено улюблені заняття дитини. Буде прекрасно, якщо ці захоплення мають практичну основу і представлені оригінальними виробами, аплікаціями, які додаються. У процесі навчання ця інформація може допомогти педагогам розвинути наявні у дитини здібності, а також знайти серед однокласників однодумців і друзів. 5. «Мій режим дня» Цей розділ портфоліо сприяє розвитку навичок з планування. Буде корисно, якщо цей розділ учень заповнить самостійно, а вчитель потім допоможете звести інформацію за часом тих або інших справ. Рекомендуємо роздрукувати цей лист портфоліо і повісити його вдома поряд з робочим місцем учня. У вкладці «Моя улюблена їжа» буде дуже цікаво написати не лише про смакові уподобання учня, але також розкрити секрети деяких рецептів. 6. «Мої досягнення і плани». Інформація у цьому розділі дає змогу вчителям зорієнтуватися в сильних сторонах учня, зрозуміти його прагнення і бажання отримати додаткові знання і навички, або ж переконатися в тому, що в учня вже існує деякий план дій, послідовне виконання якого дозволить йому зрештою досягти поставленої мети. На сторінці «Мої досягнення» записуються усі результати досягнень дитини. Що, де і коли відбулося. Не забувайте вкладати сюди подяки, грамоти, якщо такі є. 7. «Моя участь у гуртках, секціях і клубах». Тут необхідно вказати інформацію про назву гуртка, секції або клубу, назву установи, в якій проводяться заняття і час, впродовж якого учень брав або бере участь в діяльності гуртка або клубу. 8. «Моя творчість» (літературні роботи). Цей розділ не є обов’язковим. У початкових класах рівень розвитку творчих навичок у сфері літератури, як правило, ще не на стільки високий, щоб учень вже міг складати які-небудь вірші або оповідання, але в той же час, бувають винятки. 9. На сторінці «Мої творчі роботи», можна розмістити творчі роботи, зроблені учнем. 10. «Мої успіхи в навчанні» (роботи, які дитина вибере самостійно. стереження щодо їх застосування в інклюзивному клас. 5. Методи стимулювання пізнавальної активності учнів в умовах інклюзії. 6. Управління закладом освіти з інклюзивним (інтегрованим) навчанням. Управління закладом загальної середньої освіти в умовах нової української школи. У 90-х роках ХХ ст. в Україні активізувався рух зі створення умов для навчання з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому просторі, який був ініційований батьками таких дітей та недержавними організаціями. Всеукраїнський фонд «Крок за кроком», як недержавна освітня організація, реалізує програму «Інклюзивна освіта» з 1996 року. Усі позитивні зміни, досягнуті за цей час, були б неможливі без глибокого розуміння педагогами та батьками переваг інклюзивного навчання, без підтримки директорів закладів освіти, управлінь освіти, донорських організацій, Міжнародного фонду «Відродження», що сприяє становленню відкритого демократичного суспільства в Україні. Однією з перших шкіл, що долучилися до реалізації програми «Інклюзивна освіта» в м. Києві стала школа І-ІІІ ст. № 168 Оболонського району. Основою стала Всеукраїнська науково-педагогічна експериментальна програма «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, шляхом запровадження інклюзивного навчання». Висновки. Визнання Україною Конвенції ООН «Про права дитини» (1989) та Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захист і розвиток дітей (1990) зумовило необхідність розробки цілеспрямованих дій держави щодо створення для дітей з особливими потребами найсприятливіших умов самоактуалізації, зокрема, розпочалось впровадження інклюзивного навчання в освітній процес закладів освіти. Як і в будь-якому нововведенні, з’явилося чимало перешкод на різних рівнях управління освітою: на рівні державного нормативного забезпечення; на місцевому рівні неунормованість підходів до управлінських дій; на закладів освіти – неготовність адміністрації та педагогів до оновлення освітнього процесу. Однією із перших у м. Києва впровадження інклюзивного навчання в стандартний освітній процес розпочала школа І-ІІІ ст. Оболонського району, включившись у всеукраїнську науково-педагогічну експериментальну програму «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, шляхом запровадження інклюзивного навчання». На даний період кожен п’ятий учень закладу потребує індивідуального підходу в навчанні та вихованні. За результатами експерименту та практичного досвіду організації освітнього процесу з інклюзивним навчанням було розроблено рекомендації щодо управління закладом загальної середньої освіти в умовах нової української школи: цілісну модель гармонійного розвитку дитини в умовах інклюзивного навчання; складові психолого-педагогічного супроводу та управління закладом освіти з інклюзивним навчанням щодо формування ціннісних орієнтирів і стандартів поведінки зацікавлених сторін. Подальшого дослідження потребують впровадження технологій управління в умовах інклюзивного навчання, проведення інституційного аудиту діяльності закладу освіти.